Від сивої давнини до сьогодення

Загальна площа населених пунктів – 1086 га.
Розташована на півночі Міловського району.
До складу ради входять: село Морозівка, село Шелестівка, село Зоринівка.

Село Морозівка
Засноване в XVI-XVII ст., основоположник козак Мороз.
Площа – 512 га.
Населення – 758 чол.

Село Шелестівка
Засноване в XVI- XVII ст. козаком Шелестом.
Площа – 392 га.
Населення – 214 чол.

Село Зоринівка
Виникло на базі станції Зоринівка Південно – Східної залізниці в XIX ст.
Площа – 182 га.
Населення – 262 чол.

Про дату та історію створення села Морозівка достеменно невідомо, проте існує одна легенда. У ХVІІ ст. козаки розпочали пошуки вільних земель, де можна оселитись і потрапили на територію нашого села (тоді Дике поле). Саме тоді на березі річки оселився козак на прізвисько Мороз. Вибрав це місце розташування тому, що тут протікала річка, була чорноземна родюча земля. І тому назва села походить від прізвища козака Мороза – Морозівка. Правдивість цієї легенди підтверджує факт: сьогодні в селі Морозівка живе багато людей на прізвище Мороз.

Навколо села знаходилися ліси - Орловий., Сухий і Босий. Через село протікає річка Комишна, по обидва береги якої розкинулося село протяжністю 3 км.

У 1770 році староста Морозівської громади, що налічувала більш ніж 7 тисяч громадян , попрохав благословіння на будування храму в с. Морозівка у святого Тихона Задонського у монастирі м.Задонськ Ліпецької області (тоді це була разом із нашою територією Воронезька губернія Російської імперії).

У 1820 році був побудований храм на честь трьох святителів – Василя Великого, Григорія Богослова та Іоана Златоуса.

25 грудня 1918 року жителі сіл Морозівки, Шелестівки, Зоринівки, Кабичівки і хутора Веселого повстали. У них не було вогнепальної зброї. Йшли вони з сокирами і вилами в руках. Коли кінчилася громадянська війна, люди відшукали за кладовищем ледь помітний горбок, і поставили на ньому кам’яний обеліск.

Ще до створення колгоспів у селі існували товариства по спільному обробітку землі, що об’єднували 15-20 чоловік.

У грудні 1929 році був створений перший колгосп «Комунар», у 1930 році - ім. ХVІІ партійного з’їзду, у 1937 році - Сталінська Конституція. Головою колгоспу «Комунар» став Медведєв Олексій Тимофійович. Жителі села побачили в 1930 році перший трактор «Форзон», що проїжджав через село, а трактори «Жовніри» з’явилися в колгоспі в 1937 році. Насіння для посіву в перший рік колгоспники мали своє: ячмінь, пшениця, овес, квасоля, кукурудза. Перший урожай був гарний і колгосп здав поставки хліба державі. Отримали зерно й колгоспники. Розплачувалися з селянами-колгоспниками продуктами і збіжжям, трудодень коштував 25-30 копійок.

У 1938 році була заснована Морозівська сільська рада.

22 червня 1941року… Сотні морозян добровольцями пішли захищати свою Батьківщину

В липні 1942 року, під час сінокосу, німці вступили у Морозівку і встановили свій порядок. Порядками в селі керували італійці і румуни.

Визволили село 18 грудня 1942 року.

Після завершення визволення всіх загиблих хоронили по всіх селах району. У Морозівці підводи із загиблими з’явилися смерком одного морозного дня 1943 року. Поховання відбулося в центрі села в братській могилі. Морозяни вважають це місце святим і до цього дня шанують пам’ять загиблих. Спочатку спорудили огорожу, в 1958 році встановили обеліск «Воїн із приспущеним знаменом», а в 1978 році спорудили стелу з іменами всіх тих земляків, які пішли на війну і загинули, визволяючи рідну Батьківщину від німецько-фашистських загарбників.

На фронтах Великої Вітчизняної війни брали участь 405 жителів села. Із них 136 чоловік загинуло, 285 учасників були нагороджені воєнними орденами та медалями:

Осадчий Олександр Іванович – орден «Вітчизняна війна I- ІІ ст..», два ордени «Червона Зірка», медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною»;
Данильченко Семен Харлампович – орден Слави IIIст.,орден Червоної Зірки, дві медалі За відвагу;
Дєточка Іван Іванович - орден «Вітчизняна війна ІІ ст..», два ордени «Червона Зірка», медалі «За визволення Варшави», «За взятие Берлина», «За победу над Германией», «20-летие победы над Германией»;
Губанов Михайло Іванович – орден «Червона Зірка», два ордени «Слава», медалі «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною».
Прищепа Трохим Миколайович – орден «Червона Зірка», два ордени «Слава».
Гетьман Василь Юхимович – орден «Вітчизняна війна ІІ ст..»

У 1959 році колгоспи були об’єднані в один – «Комунар». Крім колгоспу, у селі були відділення МТС, РТС, пізніше перейменоване в «Сільгосптехніка», районне об’єднання «Сільгоспхімія». Колгосп «Комунар» мав у своєму розпорядженні 11,7 тисяч гектарів землі, в тому числі 7,8 тис.- орних земель. Господарство мало зерно-м’ясо-молочне направлення. Роботи в колгоспі вистачало всім – механізаторам, водіям, дояркам, тваринникам, керівникам різних структур.

На той час головою колгоспу був Данченко Микола Степанович і він допоміг збудувати нову школу . У селі вже було багато новобудов: ферми, будинок культури, колгоспна контора, їдальня, приміщення сільської ради, пошта.

У центрі села на пустирі з’явилася триповерхова новобудова. У 1970 році святкували відкриття нової школи. 16 вересня до школи прийшло 515 учнів.

У 1971 році створено штаб «Зеленбуд». Біля школи посаджено 100 фруктових та 500 декоративних дерев. Озеленювали не лише школу, а й вулиці села, насадили колгоспний сад. Приймали активну участь у конкурсах, які організовувала республіканська газета «Зірка». У 1972 році учні Морозівської школи зайняли ІІ місце у республіканському конкурсі «Зеленбуд». Вони нагороджені призом «Зелений горіх», та Почесною грамотою ЦК ЛКСМ України.

Найважливішою історичною та архітектурною спорудою села Морозівка є церква яка була побудована у 1820 році.

У 1930 році храм пережив занепад у зв’язку із гонінням тодішньої влади на православну церкву, та священнослужителів. У радянські часи у храмі був розташований склад добрив, зерносховище. Під час ІІ світової війни в церкві переховувалися 70 поранених солдат Радянської Армії. Жодна бомба під час бомбардування не ушкодила цю Морозівську святиню.

З 1992 року почалося відродження православ’я у с.Морозівка, відновилися богослужіння. Останні роки особливо багато зроблено для оновлення цієї історичної та духовної споруди настоятелем храму протоієреєм Вадимом (Єлиневським): зроблені штукатурні роботи, перекритий дах, закуплені купола та дзвони. До сьогодення збереглися фрески і зображення святих на стінах і під куполом церкви, тому Морозівський храм є нашою культурною і історичною спадщиною.

Сучасні дива, що відбувалися за останні роки широко відомі за межами Міловського району. А саме: відновлення ікони Успіня Пресвятої Богородиці, мироточення ікони Пресвятої Трійці. А 22 червня 2008 року замироточила ікона Прибавління Ума.

В 1995 році при Морозівському СБК була створена група «Надвечір’я», яка існує по цей день.

Ось така історія нашого села. Сьогодні Морозівка має всі дані для того, щоб село розквітало. Ліси і родючі чорноземи, працьовиті люди – основа багатства.

Морозівка літературна

Морозівська земля надихає до творчості, тому народилися тут обдаровані люди, якими пишається Морозівська громада. Серед них особливе місце посідають поети. І хоча кожен з них мав свою професію (серед них є агроном і водій, директор школи і вчителі, механізатор і журналіст), жоден з них не закінчував літературний інститут, але за покликанням всі вони аматори.

«Гімном Морозівки» став вірш Новикова Валентина Сергійовича, «Пам’яті Колі Чирви» - поетичний спогад про загиблого випускника Морозівської школи написала Ляшенко Антоніна Петрівна, ліричні поезії про відлуння почуттів жінки створила Бодаква Світлана Степанівна, пронизані гумором та іронією рядки про родину і односельців звучить у віршах Володимира Ілліча Кацавала, піднесена лірична поезія, неодноразово надрукована у місцевій та обласній газетах, притаманна Родченку Віктору Федотовичу, роздуми про життя та православну віру лягли в основу поезії Новикової Ліни Валентинівни. Багатобарвну красу рідної природи описала Пальоха Віра Павлівна, а про чекання з Афганістану сина, про материнське серце написала у своїх віршах Гончарова Олена Вікторівна.

У 2005 році всіх поетів Морозівки об’єднала зустріч, що відбулася разом із письменником селища Мілове – суддею Оробцовою Л.О. та краєзнавцем Озерним. Ця зустріч запам’яталась і юним поетам Морозівської школи – Шепель Яні, Гончаровій Юлії, Мельникову Руслану, Швець Олесі, котрі винесли на суд слухачів свої перші поезії. Тут були представлені дві збірки поезій, надруковані творчим клубом «Гармонія» - «Перші кроки» (поезія школярів) і «Родом з дитинства» (поезія досвідчених аматорів).

На території ради працюють такі сільськогосподарські підприємства:

ФГ „Корнієнко” – керівник Корнієнко Василь Олексійович
СТОВ "Агрохім" - керівник Яцемон Володимир Миколайович
ФГ „ Медофф” – керівник Медведєв Сергій Дмитрович
ФГ „ Каріна” – керівник Лісніченко Костянтин Володимирович
ПП „ Лимар” – керівник Лимар Семен Петрович
ФГ "Криничне" - керівник Батирсултанов Махач Далгатович

Соціальну сферу ради представляють:

Морозівська ЗОШ I-III ст.
КДНЗ „ Веселка”
Морозівський СБК
Шелестівський СК
3 сільські бібліотеки
2 ФАПа